Осінній
день оповив землю сумом і тишею…
   Здається,
навіть ранкове небо плакало дрібним дощем, проводжаючи у вічність юне життя. А
потому несміливо визирнуло сонце, ніби прощалось з Ярославчиком.
   У
перший день осінніх канікул уся шкільна родина з оберемками квітів, сльозами на
очах та скорботою в серці провела в останню дорогу учня
7 класу — Василюка Ярослава Ярославовича. Пішов
із життя зовсім юний, щирий, добрий, усміхнений хлопчик, який залишив у серцях
кожного теплі спогади.
   Його
відхід — невимовний біль для всіх, хто його знав і любив. Його
усмішка, доброта та відкритість назавжди залишаться у серцях учителів,
однокласників та всіх учнів.
   Колектив
Новокривотульської філії Старокривотульського ліцею щиро співчуває рідним і
близьким Ярослава.
   Нехай
Всемилостивий Господь дарує упокій його світлій душі, а рідним — сили пережити
непоправне горе.
      Вічна
пам’ять тобі, Ярославе.
      Ти
назавжди залишишся в наших серцях.
![]()  | 
![]()  | 
![]()  | 

















































