Осінній день оповив землю сумом і тишею…
   Здається, навіть ранкове небо плакало дрібним дощем, проводжаючи у вічність юне життя. А потому несміливо визирнуло сонце, ніби прощалось з Ярославчиком.
   У перший день осінніх канікул уся шкільна родина з оберемками квітів, сльозами на очах та скорботою в серці провела в останню дорогу учня 7 класу — Василюка Ярослава Ярославовича. Пішов із життя зовсім юний, щирий, добрий, усміхнений хлопчик, який залишив у серцях кожного теплі спогади.
   Його відхід — невимовний біль для всіх, хто його знав і любив. Його усмішка, доброта та відкритість назавжди залишаться у серцях учителів, однокласників та всіх учнів.
   Колектив Новокривотульської філії Старокривотульського ліцею щиро співчуває рідним і близьким Ярослава.
   Нехай Всемилостивий Господь дарує упокій його світлій душі, а рідним — сили пережити непоправне горе.
      Вічна пам’ять тобі, Ярославе.
      Ти назавжди залишишся в наших серцях.